Незалежно від кандидатури і довжини каденції діючого/майбутнього міністра оборони є ряд питань, щодо яких хотілося б почути візію керівника відомства на Повітрофлотському проспекті, 6.
1. Стратегія, дорожня карта і кінцева мета реформи оборонних закупівель та планування;
2. Враховуючи воєнний стан і мобілізацію, актуальним є питання повноцінного відновлення системи військової юстиції (поліція, прокуратура, суди);
3. З урахуванням останніх змін до кримінального законодавства та посилення дисципліни, для збалансуванням системи захисту прав військовослужбовців постає питання прийняття окремого законодавства та створення посади військового омбудсмена;
4. Впровадження дієвої моделі психологічного обстеження та посттравматичної реабілітації військовослужбовців, їх родин тощо (проєкт суміжний з іншими відомствами);
5. Цифровізація обліку військовозобов‘язаних, реформа центрів комплектування та соцпідтримки МО, щоб перетворити їх з військомату пострадянського зразка у повноцінну HR службу сектору безпеки та оборони;
6. Запуск роботи та готовність команди міністерства до регулярної співпраці з громадською радою при МО, її наповнення представниками громадських організацій, волонтерів, ветеранів, бізнесу, місцевого самоврядування тощо.
7. Механізми подолання інституційної слабкості та кадрового підсилення шляхом залучення кваліфікованих проєктних менеджерів не лише з системи державної служби або збройних сил. За умов дії воєнного стану, скасування конкурсів на заміщення посад і посилення режиму секретності щодо багатьох сфер діяльності, МО сьогодні перетворилось в закриту систему, що вариться в «своєму соку».
Багато з цих питань точно виходять за межі компетенції Міноборони, але від позиції по ним буде залежати успішність роботи міністерства, його спроможність відповідати зовнішнім викликам та внутрішнім побажанням нашого суспільства в момент, коли вирішується доля існування України.
Наостанок про (не) популярне:
Закликами безальтернативно віддати керівництво МО/МВС/СБУ під час війни «силовикам», гаслами що «критика і розбір польотів не на часі» – Україні війну, що триває і триватиме роками, не виграти; потенціал стримування і держпослуги якісно не змінити; а до ЄС з такою рефлексією ми не наблизимось ні на йоту, хоч кожного місяця саміт проводь)
Десакралізація найманих суспільством менеджерів, встановлення для них адекватних KPI, конструктивна критика (не заради хайпу) і готовність на неї реагувати, підзвітність і громадський контроль – основа стійкості будь якої демократичної системи (навіть під час випробувань), а не її удавана «вада».
Джерело: https://censor.net/ua/blogs/3397981/sm_pitan_do_starogonovogo_mnstra_oboroni