Статус кандидата принципово відрізняється від чинного формату відносин Україна — ЄС. Згідно з Угодою про асоціацію, наша держава на сьогодні є учасником Європейської політики сусідства, котра не передбачала членство як кінцеву мету партнерства. Натомість позитивне рішення на саміті 23 — 24 червня означає залучення України до політики розширення ЄС і реальні шанси на повноцінне членство.
— Яка процедура прийняття до Євросоюзу?
— Після отримання цього статусу країна-кандидат потроху починає готуватись до відкриття переговорів. Відкриття переговорів — це окреме політичне рішення, з яким повинні погодитись усі країни-члени. Процес переговорів — це час на запровадження найкращих європейських стандартів та практик у 35 різних сферах, спрямованих, передусім, на добробут громадян.
Після запровадження законодавства ЄС та імплементації відповідних реформ країна-кандидат та ЄС підписують договір про вступ цієї країни до Союзу. Після ратифікації він набуває чинності з моменту, визначеного у договорі. Тоді країна офіційно стає членом ЄС.
— Переговори проводяться у декілька етапів, — каже Олександр Калініченко, юрист-міжнародник, керівник проекту “Нотатки Атлантиста”. — Граничні терміни переходу з етапу на етап не визначені. Наприклад, Північна Македонія (кандидат з 2005-го) та Албанія (кандидат з 2014 року) досі не можуть розпочати перемовини в рамках другого етапу.
Теми переговорів поділені на шість кластерів: основи; внутрішній ринок; конкуренція та інклюзивне зростання; зелений порядок денний та сталий зв’язок; ресурси, сільське господарство та згуртованість; зовнішні відносини.
— Чи можуть Україну позбавити статусу кандидата до ЄС?
О. Калініченко:
— Так, якщо до кінця року не буде помітного прогресу у виконанні рекомендацій Єврокомісії.
— Коли Україна реально може вступити в ЄС?
О. Калініченко:
— Перехід між етапами переговорів може тривати від кількох місяців до кількох років, адже в більшості ситуацій країни мають виконати ряд умов. Найшвидшим вступ був для Швеції та Австрії (приблизно два роки). Остання країна, яка вступила в ЄС — Хорватія — отримала статус кандидата в 2004 році, перемовний процес щодо членства тривав з 2005-го по 2011 рік, а потім ще два роки пішло на підписання угоди про приєднання, національний референдум та ратифікацію угоди.
Польща отримала статус кандидата в 1994 році, перемовний процес щодо членства проходив у 1998 — 2002 роках, ще два роки зайняв етап схвалення звіту Єврокомісії та набуття чинності договором про приєднання країни до ЄС.
— Чи може війна в Україні пришвидшити цей процес?
О. Калініченко:
— Отримання статусу країни-кандидата через чотири місяці після подання офіційної заявки на вступ до ЄС — це вже безпрецедентна “швидкість” для брюссельської бюрократії, перший такий випадок в історії ЄС. Та все ж таки війна ускладнює процес перемовин і вступу країни-кандидата, адже в час активних бойових дій проводити реформи непросто. Це стосується насамперед законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей та антикорупційної інфраструктури. Ці реформи потребують незалежного висвітлення та публічної дискусії, що майже неможливо в умовах воєнного стану. Ми повинні розуміти, що питання розширення ЄС — складний консенсус усіх держав. У цій ситуації нам потрібно розуміти, що протягом перемовин доведеться шукати спільний знаменник і з Будапештом у галузі прав національних меншин, і з Варшавою щодо історичної спадщини, і з прискіпливим Копенгагеном в антикорупційних заходах та протидії відмиванню коштів. Тому, ймовірно, переговори про вступ України до ЄС розпочнуться лише після завершення активної фази вийни.
— Чи приймали вже до ЄС країни, в яких тривали війни?
О. Калініченко:
— У 2004 році ЄС прийняв Кіпр — державу, уряд якої не повністю контролює свою територію. Республіка Кіпр формально вступила до ЄС у межах своїх міжнародно визнаних кордонів. Проте, як знаємо, з того часу право ЄС не застосовується у самопроголошеній “Турецькій Республіці Північного Кіпру”.
Джерело: https://expres.online/spetstema-2/ukraina-chlen-es-koli-tse-stane-mozhlivim
23.06.2022