Резолюція, внесена сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом і підтримана сенаторами обох сторін, закликала Міжнародний кримінальний суд (МКС) в Гаазі та інші країни націлюватись на російських військових у будь-якому розслідуванні військових злочинів, скоєних під час вторгнення Росії в Україну.
Одностайність під час голосування свідчить про двопартійний консенсус політичної еліти США щодо оцінки дій РФ та її політичного керівництва.
«Ця резолюція, виходячи з її преамбули, не лише дає оцінку діям Росії в Україні після 24 лютого ц.р., але і є прологом до притягнення військово-політичного керівництва РФ за гуманітарні злочини в Чечні (починаючи з 1999 р.), Грузії (2008 р.), Криму та Сході України (починаючи з 2014 р.), Сирії (2016-17 рр.) тощо», – акцентує юрист-міжнародник Олександр Калініченко.
Подібна модель оцінки дій РФ, вочевидь, буде застосована державами G7, більшістю держав НАТО та ЄС, а також ключовими союзниками Вашингтону в Тихоокеанському регіоні.
«Адміністрація Байдена, уникаючи ризику прямого втручання в російсько-українську війну, наразі намагається закласти політико-юридичні підвалини для економічного знищення Росії та вибудувати потужну світову коаліцію на стримування агресора», – вважає експерт.
В комбінації з економічним пакетом підтримки України на $13,6 млрд, резолюція Сенату США є вагомою частиною нової архітектури стримування та дає президенту США політичний карт-бланш на посилення санкційного тиску на агресора: «А також збільшення обсягу військової підтримки. Це стосується і безпосередньо України, і союзників Вашингтону в Європі, що може бути частиною комбінації з передачі союзниками Україні систем ПРО радянського виробництва».
Пан Калініченко додав, що Україні, на цьому етапі війни, цікава не лише індивідуальна відповідальність політичного керівництва РФ, а ще й міжнародно-правова відповідальність Росії як держави за скоєні військові злочини з відшкодуванням збитків.
«Збитки, які Росія завдала Україні в результаті військового вторгнення, можуть бути стягнуті у вигляді репарацій. Вони можуть бути грошовими та натуральними», – каже Олександр Калініченко.
Як свідчить досвід Першої та Другої світових воєн, за відновлення територій платить той, хто програв війну. Водночас додав юрист, міжнародне право знає прецеденти, коли для отримання репарацій не було обов’язковим завершення війни.
Звісно, розраховувати на добровільну виплату Росією репарацій за поточного стану справ не доводиться.
«Тому єдиним способом стягнення з країни-агресора компенсацій може стати примусове відчуження раніше заарештованого майна на користь сторони, що постраждала. Найбільш дієвий правовий спосіб відшкодування збитків – позови держави Україна до Росії до компетентних міжнародних судів»
На питання, яка економічна перспектива цих юридичних процесів проти Росії, Олександр Калініченко відповів, що на сьогодні РФ через санкції США, ЄС та їхніх союзників, які заблокували рф доступ до частини золотовалютних резервів, не може скористатися майже половиною з них.
«А це – близько 300 млрд дол., що становить приблизно половину тих резервів, які були в агресора на початок війни. Заблокованої суми достатньо, щоб компенсувати частину втрат України, завданих війною. За попередніми оцінками міністра фінансів України збитки уже можуть перевищувати 500 млрд дол.», – додав він.
Наразі застосовані Заходом санкційні заходи мають обмежувальний ефект, адже заморожені активи все ще належать рф, яка тимчасово не може ними розпоряджатися, продавати чи використовувати як заставу.
«Це робить юридичний фронт роботи для України надзвичайно відповідальним на найближчі роки. На завершення зазначу: буде чітка позиція держави – будуть шанси на відшкодування Україні як жертві агресії. Тому наша держава не може піти на поступки та домовленості з агресором, що нівелюють міжнародно-правову відповідальність Росії за скоєні в Україні військові та гуманітарні злочини», – наголосив Олександр Калініченко.
17.03.2022