Міжнародна співпраця між Україною, членами НАТО та іншими партнерами розпочалися незабаром після здобуття Україною незалежності. Вона ще більше посилилися, коли Росія тимчасово окупувала частину української території 2014-го, але, насамперед, допомога мала форму навчання та надання переважно нелетального військового обладнання.
З моменту повномасштабного російського вторгнення до України 24 лютого 2022 р. міжнародна військова допомога нашій країні була безпрецедентно активізована, внаслідок чого багато хто з союзників вперше надав Україні летальну зброю.
Але війна затягується, потреби ЗСУ у озброєннях зростають, тим часом змінюються і пріоритети в політиці наших союзників. Тож чого прагнути і на що очікувати Україні від партнерів в майбутньому?
Лідери військової підтримки України
Починаючи з 24 лютого такі країни як США, Велика Британія та Польща надали Україні найбільше військової допомоги.
Як свідчать останні дані Кільського інституту світової економіки , США надала або оголосила про зобов’язання щодо оборонної підтримки Україні на загальну суму в 25 млрд. євро починаючи з січня.
Велика Британія посідає друге місце в загальному обсязі військової допомоги з сумою зобов’язань (4 млрд. євро), що в рази більше ніж найбільша економіка ЄС – Німеччина (1,2 млрд. дол.), яка, зокрема, поступається Польщі (1,8 млрд. євро).
З перших днів повномасштабної агресії Кремля, саме Вашингтон, Лондон і Варшава взяли на себе провідну роль у координації міжнародної військової допомоги Україні та розширення кола партнерів.
Для деяких країн, таких як Німеччина або Австралія та військово нейтральних країн, таких як Швеція чи Ірландія, прийняття рішення про виділення військової допомоги Україні означало значний розворот їхньої попередньої оборонної політики, яка виключала можливість передачі наступальної зброї.
Характерно, що окремі держави реагують швидше за міжнародні об’єднання. Тож, двосторонній характер військової допомоги Україні превалює і після 24 лютого.
НАТО, намагаючись дистанціюватись від прямої участі у війні, не стала мозковим центром надання нам військової допомоги, чого багато хто від неї безпідставно очікував. Втім, Альянс – це оборонне об’єднання, що відповідає за безпеку виключно власних членів.
За минуле півріччя НАТО логістично підтримала двосторонню допомогу союзників, надала паливо та сприяла доставці нелетальної допомоги в Україну. Оскільки Україна не є членом організації, а Альянс не володіє власними військовими активами, то цілком природньо, що двостороння оборонна допомога з боку союзників стала основним інструментом підтримки.
ЄС, в свою чергу, надає військову допомогу Україні, включаючи летальне озброєння, через свій Європейський фонд миру (2,5 млрд. євро). Це перший прецедент, коли ЄС напряму фінансує військову допомогу третій країні за рахунок коштів союзу. Раніше ЄС не практикував закупівлю військової техніки а базові засновницькі договори дійсно обмежують його можливість використовувати свій бюджет для військових цілей.
Основний тренд – впорядкування і координація підтримки України
На сьогоднішній день міжнародні зусилля з військової підтримки України координуються США, Великою Британією та Польщею через Контактну групу з питань оборони України та нещодавно створений Міжнародний центр координації донорів.
У квітні 2022 р. Велика Британія разом із країнами-партнерами створила Міжнародний центр координації донорів (IDCC) у Штутгарті, штаб-квартирі Європейського командування США, щоб «забезпечити, щоб військова допомога міжнародної спільноти Україні була максимально скоординованою та ефективною».
Роль IDCC, до складу якої входять понад сто військовослужбовців із 30 країн, полягає в тому, щоб направляти запити України на зброю, координувати відповідь союзників і забезпечувати доставку обладнання в Україну.
З кінця квітня координація військової допомоги IDCC підтримується створенням Контактної групи з оборони України під проводом США (що отримала неформальну назву «формат Рамштайн» згідно назви авіабази США у Німеччині).
Група збирається майже щомісяця, щоб обговорити нові військові вимоги України та те, як найкраще реагувати. П’яте, останнє, засідання групи Рамштайн відбулося 8 вересня 2022 року, в якому взяли участь 50 країн.
На цьому засіданні учасники домовилися використовувати цей механізм для «підтримки самооборони України в довгостроковій перспективі», включаючи пошук нових та інноваційних способів підтримки українських збройних сил.
Поряд з Міжнародним центром координації донорів і Контактною групою у квітні 2022 року союзники на чолі з Великою Британією створили Міжнародний фонд для України (IFU) для координації закупівлі та транспортування військової техніки в Україну з третіх країн або промисловості.
11 серпня у Копенгагені відбулася міжнародна донорська конференція, метою якої було обговорити, як посилити військову допомогу, що надається Україні, та зберегти її в довгостроковій перспективі.
У конференції, організованій Данією, Україною та Великою Британією, взяли участь 26 країн, де обговорювалися питання фінансування, виробництва зброї, навчання та розмінування.
Серед домовленостей, досягнутих на конференції, було розширення IFU з метою фінансування закупівлі військового обладнання для України, підтримки України в процесі закупівель та сприяння навчанню.
Крім цього, окремі ініціативи щодо підтримки оборонного потенціалу України впроваджує НАТО та Європейський союз.
На саміті глав держав і урядів країн НАТО у Мадриді в червні 2022 р. союзники по НАТО погодили новий комплексний пакет допомоги для України, який забезпечуватиме довгострокову підтримку оборонного потенціалу.
Однією з довгострокових цілей Альянсу є прискорення поставки нелетального оборонного обладнання, покращення кіберзахисту і стійкості України, а також підтримка модернізації нашого оборонного сектору в процесі переходу до довгострокової сумісності зі стандартами Альянсу.
Цей пакет допомоги НАТО Україні включатиме захищений зв’язок, антидронові системи, паливо, медичне обладнання та бронежилети. Обладнання для розмінування, боротьби з хімічними та біологічними загрозами.
Що стосується ЄС, то він історично надавав лише обмежену підтримку реформі цивільного сектору безпеки України. Військова реформа переважно була в центрі уваги НАТО та двосторонньої співпраці з окремими державами.
В грудні 2021 р. ЄС анонсував новий пакет заходів для сприяння зміцненню спроможності Збройних сил України. Цей пакет, створений у рамках нового Європейського фонду миру, був спрямований на фінансування військових медичних підрозділів, включаючи польові госпіталі, інженерні підрозділи та кіберзахист.
З лютого 2022 р. Європейський Союз надає Україні летальну зброю через свій Європейський фонд миру.
Як зазначив Верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель, це стало першим випадком в історії, коли ЄС надає летальне обладнання третій країні. Боррель також повідомив, що Польща погодилася слугувати логістичним центром для передачі цієї допомоги Україні.
Відтоді було оголошено ще чотири транші військової допомоги Україні, завдяки чому загальна сума коштів, наданих через Європейський фонд миру як для летальної, так і нелетальної зброї, досягла 2,5 мільярда євро.
Також з жовтня минулого року велися дискусії щодо можливого створення спеціальної місії ЄС з допомоги військовій підготовці в Україні, яка зосереджувалася б на реформі військової освіти.
Ідею європейської місії допомоги та навчання збройних сил України під назвою Тренувальна місія Європейського Союзу (EUTM) було схвалено 30 серпня під час зустрічі в Празі міністрів оборони та закордонних справ Європи.
Для початку, військова місія ЄС збирається підготувати 15 тисяч військовослужбовців з України.
До цього моменту окремі країни ЄС навчали українців у рамках двосторонніх проєктів. Так, бундесвер у Німеччині навчав команди для систем озброєння, що поставляються Берліном, таких як Panzerhaubitze2000 або зенітна установка Gepard.
За інформацією німецьких ЗМІ, в кулуарах виникли деякі розбіжності щодо деталей планування місії ЄС.
Польща запропонувала створити свого роду центральний тренувальний табір для українців поблизу кордону з Україною. За словами військових, поляки хотіли навчати там цілі бойові групи аж до батальйону.
Франція також схиляється до своєї участі в навчанні українських військових саме в Польщі. Після запуску спеціальної військової місії Євросоюзу французькі фахівці можуть розпочати свою роботу до кінця року, де вони планують провести п’ять тижнів навчання у спеціальних армійських таборах.
Німеччина, між тим, не надто високої думки про центральний тренувальний центр. У бундесвері застерігають, що створення великого тренувального табору тільки в Польщі потребуватиме багато часу, і що такий табір має бути ретельно захищений від можливого шпигунства з боку російських спецслужб, а також від можливих диверсій.
У підсумку на робочому рівні в ЄС було знайдено компроміс. Передбачається, що в Польщі створять щось на кшталт невеликого центру підготовки за рахунок фондів ЄС. Натомість, замість центрального тренувального табору в одному місці в країнах ЄС мають бути організовані окремі курси для українських військовослужбовців.
З метою узагальнення цих зусиль європейських партнерів, США планують створити в цьому році у Німеччині командний центр для військової підтримки України. За даними видання New York Times, цей командний центр очолюватиме спеціально призначений генерал США.
Вашингтон для цієї місії планує призначити близько 300 людей, а центр буде розташований у Вісбадені, що в Німеччині, у штаб-квартирі армії США в Європі. Наскільки відомо, багато навчань українських військових на системах озброєння США вже проходить саме в цьому регіоні.
Нове командування здійснюватиме нагляд за навчанням на полігонах у Німеччині, а також у центрах технічної підтримки, створених у сусідніх країнах.
Генерал Крістофер Каволі, Голова Європейського командування Збройних Сил США та Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, нещодавно представив Пентагону відповідний проєкт. Остаточне рішення буде прийнято вже в жовтні.
Окремо слід виділити ініціативу Великої Британії, оголошену в червні 2022 р., щодо нової програми навчання особового складу Збройних сил України з метою розвитку їхнього бойового досвіду та відновлення спроможностей.
Згідно із планом програми, близько 10 000 військовослужбовців мають проходити підготовку кожні 120 днів в тренувальних центрах міністерства оборони Сполученого Королівства. Цей навчальний курс зосереджений на навичках ведення бою на передовій, базовій медичній підготовці, тактиці патрулювання тощо.
27 червня Україна прийняла пропозицію, і перші українські військові прибули до Британії на початку липня. На даний час навчання успішно завершили майже 5 тисяч наших військовослужбовців.
Для виконання програми задіяно близько 1050 військовослужбовців Великої Британії. До навчань українців також залучені фахівці ще із восьми країн. Це інструктори із Швеції, Нідерландів, Канади, Данії, Фінляндії, Норвегії, Литви та Нової Зеландії.
Створення тренувальної місії ЄС та запуск Комплексного пакету допомоги НАТО в синхронізації з зусиллями Пентагону та Великої Британії мають скоординувати поточні двосторонні зусилля союзників з надання допомоги та навчання українських військових виходячи з оперативних та стратегічних потреб ЗСУ.
Крім того, довгостроковий намір всіх вищезгаданих ініціатив і форматів допомоги полягає в тому, щоб сприяти переходу від безоплатної передачі озброєння Україні від окремих країн із власних запасів до закупівлі безпосередньо у західної оборонної промисловості за рахунок спеціальних фондів.
Стратегічна візія Пентагону
Участь Сполучених штатів у розвитку потенціалу оборони України не обмежується оперативною координацією та вирішенням поточних потреб ЗСУ на полі бою.
“Ми будемо працювати разом, щоб готувати українські сили для довгого шляху. Ми працюватимемо разом, щоб інтегрувати українські можливості та зміцнити їхні об’єднані операції довгостроково. Ми працюватимемо разом, щоб покращити нашу оборонну промисловість та задовольняти вимоги України протягом тривалого часу”, – заявив міністр оборони США Ллойд Остін на відкритті п’ятої зустрічі формату Рамштайн.
Стратегічне бачення США щодо розвитку українських збройних сил було обговорено 8 вересня під час зустрічі пана Остіна з колегами з країн-союзників на авіабазі Рамштайн.
Як повідомляли американські ЗМІ ще під час оголошення нового пакету допомоги Україні 24 серпня, наразі Пентагон готує детальний аналіз і розробляє програму, як підтримувати українську армію в довгостроковій перспективі, зокрема після закінчення війни з Росією.
Наприкінці серпня, під час обговорення допомоги Україні, Колін Кал, заступник міністра оборони США з питань політики, зазначив: «Хоча багато з цих можливостей не призначені для прямого внеску в сьогоднішню боротьбу, вони стануть основою надійних майбутніх українських сил, здатних захистити Україна на роки вперед».
Цей напрям сьогодні очолює голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі, і подальші зусилля Вашингтону спиратимуться на багатомільярдну військову допомогу, яку США надають Україні після 24 лютого.
Фахівці Пентагону дивляться на майбутнє українських сил, щоб відповісти на ключові запитання про те, які заходи допомоги мають сенс і що ми хочемо, щоб Україна мала в середньостроковій і довгостроковій перспективі з точки зору військового потенціалу. Результати роботи будуть представлені як оцінка, але вони нададуть чітку дорожню карту, як Україна повинна розвивати свій сектор безпеки і оборони.
Зокрема, ця робота включатиме початковий розгляд потреб України в модернізованих повітряних силах для підтримки високомобільних наземних сил.
Як повідомляють джерела CNN в Пентагоні, звіт може бути завершений протягом жовтня-листопада.
Аналіз проводиться спільно з українськими представниками, і якщо його схвалить адміністрація Джо Байдена, це може призвести до створення довгострокової програми військової підтримки Збройних сил України з боку США.
Ці сумісні американо-українські зусилля можуть призвести до рекомендацій щодо типів озброєння та підготовки, залежно від військової стратегії, яку схвалить сама Україна. Зрештою, це повинно впорядкувати участь США та їхніх союзників в розбудові оборонного потенціалу Україні на довгі роки через багаторічні контракти на постачання озброєння та навчання українських військових.
Що може стати на заваді?
Тепер щодо проблемних питань і викликів, яких є немало, що можуть вплинути на ефективність та довготривалість військової допомоги Україні.
Війна в Україні стала більш тривалою, запаси зброї у США та союзників вичерпуються, а наші військові потреби зростають і стають дорожчими. З цим фактом безглуздо сперечатися.
В Пентагоні ще влітку почали виникати занепокоєння щодо впливу на боєздатність збройних сили США вилучень озброєння і боєприпасів для України.
Міністерства оборони по всій Європі зараз стикаються з пошуком компромісу між підтримкою України шляхом розлучення з дорогоцінним обладнанням та утриманням потенціалу своїх національних армій. Певна частина країн намагається змінити черговість виконання укладених до 24 лютого експортних контрактів з постачання озброєння на користь України.
В країнах НАТО насправді не готувалися до повномасштабної війни, тому за минуле півріччя не вийшло швидко збільшити потужності військово-промислового комплексу.
27 вересня генеральний секретар НАТО скликав надзвичайне засідання Конференції національних директорів з питань озброєнь. Зустріч була присвячена наслідкам війни Росії проти України та можливостям НАТО зі збільшення запасів боєприпасів.
Столтенберг наголосив, що члени НАТО повинні працювати з промисловістю, щоб поповнити запаси боєприпасів та надавати Україні необхідну підтримку доти, доки вона буде потрібна. Під час конференції також обговорювалися способи, за допомогою яких члени Альянсу можуть краще зрозуміти будь-які прогалини в запасах і разом усувати їх.
З метою надання довгострокової підтримки Україні учасники Контактної групи формату Рамштайн визнали важливість стандартизації вимог. Крім того, вони обговорили нарощування потенціалу підтримки в Україні, зокрема передові ремонтні роботи, доступ до запасних частин, збільшення виробництва і забезпечення взаємозамінності у сферах, що мають вирішальне значення для безперебійної допомоги Україні.
Слід визнати факт, що західним країнам важко швидко збільшити свої можливості по ремонту резервної військової техніки для поставки в Україну, і виробляти в промислових масштабах зброю і боєприпаси. Це довгий і складний ланцюжок поставок, на запуск якого необхідний час, виробничі потужності та заздалегідь укладені контракти на комплектуючі.
Друге потенційно проблемне питання – «нерівномірність» внесків на військову допомогу Україні з боку союзників.
На сьогоднішній день Сполучені Штати, попри те що вони за економічним потенціалом практично співставні з ЄС, є абсолютним лідером військової допомоги Україні.
Фінансовий та безпековий патерналізм Вашингтону має свою межу, враховуючи необхідність підтримувати своїх союзників у Тихоокеанському регіоні на тлі повзучої експансії КНР.
Європейські країни НАТО, натомість, не поспішають з нарощенням темпів та номенклатури військової допомоги України попри географічну наближеність до зони бойових дій і явний негативний вплив затягування російсько-української війни на стабільність континенту.
Чи довго може тривати подібний розклад сил серед союзників?
Великі та просунуті в оборонному плані європейські країни, такі як Німеччина, Франція чи Італія, поки що надали порівняльно невеликі обсяги допомоги Україні.
З погляду американських колег, Європі потрібна сума, еквівалентна бюджету Сполучених Штатів на допомогу Україні, що був виділений Конгресом в травні ц.р.
Спеціальна ініціатива на рівні ЄС про військову допомогу Україні надасть необхідні фінансові ресурси для швидкої допомоги Україні та запустить роботу європейської оборонної промисловості для відновлення потенціалу національних армій держав ЄС.
Проте ЄС в оборонній політиці, по інерції, продовжує спиратися на роль НАТО, а Альянс так і не розкрив деталей нового комплексного пакету допомоги Україні та гарантій фінансування відповідних трастових фондів. Крім цього, 70 відсотків оборонних витрат НАТО несуть саме США, що принципово не вирішує диспропорцій у наданні практичної допомоги Україні.
Третя проблема це зміщення фокусу суспільно-політичної уваги Заходу від питання підтримки України у протистоянні агресії РФ на інші внутрішньо- або зовнішньополітичні подразники.
Певна втрата інтересу до війни в Україні продиктована проявленням неминучих економічних наслідків протистояння Росії. Їх уже відчули на своєму гаманцеві європейці та американці.
Попри те, що згідно оприлюдненого в жовтні опитування Фонда Бертельсмана 60% жителів ЄС підтримують подальше постачання озброєнь Україні , світова увага до війни в нашій країні не є постійним феноменом.
Зокрема, в Німеччині 61% респондентів вважає, що Україні потрібно постачати зброю. Найвищий показник серед країн ЄС у Польщі – 84%. Але в Італії таких лише 42 % серед опитаних. Рівень схвалення щодо поставок зброї також впав і у Франції в порівнянні з червнем ц.р. – до 63 % підтримки.
Тенденція суспільної підтримки надання військової допомоги Україні в Сполучених Штатах є більш стійкою, що пояснюється географічним віддаленням від зони бойових дій та меншим економічним ефектом від санкцій щодо Росії в порівнянні з Європою.
Так, 73% опитаних американців вважає, що США мають і надалі підтримувати Україну, попри погрози Росії застосуванням ядерної зброї, а 66% респондентів переконані, що Вашингтон має продовжувати надавати зброю Україні, порівняно з 51% в аналогічному опитуванні в серпні.
Світова продовольча криза, ризик напливу біженців до ЄС, зростання цін на енергоносії, напруження в Тайванський протоці – все це переключає суспільну увагу в державах-союзниках від подій в Україні не без допомоги російських наративів та інформаційних «спецоперацій».
Цей тренд, якщо над ним не працювати спільно з союзниками, може виявитися руйнівним для військових перспектив України. Менша увага громадськості до війни в Україні означає менший тиск на західних політиків, щоб вони діяли рішуче, а не обмежувались «напівмірами».
Четвертий фактор негативного впливу на нарощення військової підтримки України союзниками це ризик корупційних інцидентів, пов’язаних із зовнішньою допомогою.
Наразі йдеться не стільки про наше місце в рейтингу сприйняття корупції Transparency, а про конкретні кейси, що миттєво набувають розголосу в західній пресі.
Наочним прикладом може слугувати інформація про розслідування НАБУ обставин розкрадання гуманітарної допомоги вартістю в мільйони доларів, яка надходила в Запорізьку область.
В таких чутливих для міжнародних партнерів України обставинах важливі не самі факти зловживань посадовими особами, а ефективна реакція правоохоронної нашої системи і практичні дії української влади щодо унеможливлення застосування подібних «схем» в майбутньому.
Суттєвих репутаційних втрат питанню прозорості використання оборонної допомоги США Україною влітку нанесли заяви конгресвумен Вікторії Спартц про те, що за умови неналежного нагляду за військовою допомогою Україні «Вашингтону доведеться шукати свою зброю в Сирії чи Мексиці…».
Що стосується системи моніторингу над постачанням зброї Україні, то наші союзники до початку повномасштабного російського вторгнення використовували систему експортного контролю щодо зброї.
Однак зазначені процедури моніторингу кінцевого використання західної зброї в Україні погано підходять для зон активних бойових дій. Наразі США, Велика Британія та інші союзники мають покладатися на інформацію української сторони щодо застосування наданої зброї.
Так, Агентство оборонних закупівель України працюватиме за зразком логістичної організації НАТО під назвою NSPA (NATO Support and Procurement Agency). Це зробить придбання озброєння для ЗСУ максимально прозорим і ліквідує корупційні ризики.
Згідно оприлюдненої в липні ц.р. інформації Міністерства оборони, в Україні для моніторингу, контролю та логістичного забезпечення військової техніки та озброєння, яку надають країни-партнери, планується використовувати спеціальні інформаційні системи рівня LOGFAS, що впроваджено в країнах НАТО.
На реалізацію цих ініціатив в умовах активної фази війни та обмеженості в ресурсах можуть знадобитися місяці, якщо не роки.
Але, враховуючи багатомільярдну військову допомогу, навіть анонсованих кроків українського уряду може виявитись недостатньо для комфорту міжнародних партнерів.
Ще під час ухвалення Акту про ленд-ліз для України, американські конгресмени заявляли про необхідність більшої підзвітності щодо використання оборонної допомоги. В травні республіканці Джон Кеннеді та Ренд Пол пропонували створити посаду інспектора, який перевіряв би використання Україною оборонної допомоги. В червні сенаторка-демократка Елізабет Воррен закликала американський уряд до більшої підзвітності щодо мільярдів військової допомоги українському народові.
Незважаючи на подібну критику, проголосований Конгресом США в травні пакет допомоги Україні вартістю 40 млрд. доларів містив додаткові фінансові ресурси для генерального інспектора Державного департаменту, генерального інспектора Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також доручення Пентагону для періодичного звітування про надану допомогу.
Попри всі застосовані механізми, в США звучать аргументи про створення в Україні структури, що діятиме за аналогією зі Спеціальним генеральним інспектором з питань відновлення Афганістану (SIGAR).
Аналогічні ініціативи по контролю варто очікувати і від Європейського фонду миру в частині використання Україною наданої військової допомоги за кошти ЄС.
Враховуючи делікатність сфери постачання озброєнь, з метою уникнення використання інформаційних «бомб» у майбутньому нашими опонентами, Україні вкрай необхідно працювати на упередження в питаннях обліку, контролю та звітності щодо використання отриманої військової допомоги.
Короткі висновки
Для нашої країни, яка перебуває у активній фазі війни, вирішальними є як розмір, так і передбачуваність зовнішньої військової допомоги. Планування і успішність реалізації стратегії деокупації України багато в чому залежить від повноти, вчасності і доброї координації постачання озброєнь, боєприпасів, ремонту і підтримки техніки, навчання українського персоналу, надання розвідувальних даних тощо.
Таким чином, задоволення потреб України призведе до значного виснаження запасів життєво необхідного та дорогого обладнання у її союзників. Війна також розвивається, змушуючи нас змінювати запити та пріоритети.
Нашими ключовими партнерами з надання військової допомоги, що сприяли стабілізації ситуації на першому етапі повномасштабного вторгнення РФ, є США, Велика Британія та Польща. Ці держави також створили міжнародну коаліцію та впроваджують ініціативи з підтримки оборонного потенціалу України, що згуртували близько 50 держав світу.
На сьогодні, в США існує потужна двопартійна підтримка допомоги Україні. Втім, і держави ЄС мають діяти в рази активніше в оборонній сфері, поки ще є належна суспільна підтримка, щоб виділити необхідні ресурси для допомоги України. Військова підтримка України не повинна лежати тільки на плечах Сполучених Штатів та залежати від господаря Білого дому. Це робить нас вразливими.
Насправді, не принципово хто стане агентом умовного європейського ленд-лізу: Агенство з питань закупівель НАТО за допомогою нового пакету допомоги чи Європейський фонд миру за окремої програми ЄС. Головне, щоб інструмент нарешті запрацював, доповнивши зусилля Вашингтону з військової підтримки України.
Схоже, що війна триватиме не один рік, тому нашим збройним силам вкрай важливо мати пакети допомоги, які розраховані на багаторічну перспективу.
В свою чергу, Україні слід не лише «емоційно» тиснути на партнерів з питання нарощення військової підтримки, а й змінювати власні адміністративні процедури, доктрину, логістику, розвивати військову промисловість, – що разом впливає на ефективність використання допомоги союзників та її розширення.
13.10.2022