Путін хоче розміняти штучно створену ним безпекову кризу в Європі на інші плюшки, тому анонсована зустріч з оголошеною повісткою «дайте гарантії що не приймете Україну в НАТО» – завіса.
Щоб не допустити перетворення цієї завіси на залізну потрібно чітко розуміти ряд речей.
Український кейс Путін хоче заморозити і забезпечити собі більш «зручні» умови для нашого поглинання або колонізації за зразком Білорусі (використавши чергову економічну кризу, нові вибори або військову ескалацію), а для цього потрібно щоб Україна не посилювала свій оборонний потенціал і партнери їй в цьому не допомагали.
Володар Кремля – досвідчений шахіст. «Нова Ялта» – для Росії план максимум, якщо не пройде – фіксація за собою «права вето» на певні безпекові питання в Східній Європі, план мінімум – сертифікація Північного потоку-2.
Серед стимулюючих факторів цього діалогу в потрібному для РФ руслі – наростання протистояння КНР з США, спроби дезінтеграції «зсередини» НАТО і ЄС, енергетичні лещата для Європи, штучно створена міграційна криза на східних рубіжах Європи, нова «виразка нестабільності» на Західних Балканах у Боснії і, головне, ескалація напруги на українських кордонах з перманентним пошуком casus belli (про що свідчать останні інциденти в Азовському морі та наростаючі інформаційні диверсії).
Двостороння дипломатія великих держав, як бачимо, насторожує Східну Європу. Травми Мюнхенської змови-1938 даються взнаки. Саме тому на лідері США зараз велика відповідальність. Лише сильна і солідарна відповідь західного світу агресору здатна зупинити нову катастрофу на континенті.
Згідно інсайтів від урядових джерел, незабаром відбудеться конференція за участю США, чотирьох членів НАТО та Росії. Україна також буде запрошена і має вибудовувати єдиний фронт з Заходом проти агресивних апетитів Росії.
Залишається сподіватись на запас міцності наших головних союзників у цьому діалозі, трансатлантичну солідарність, «розумний егоїзм» Заходу, з якого витікає необхідність підтримки українського суверенітету (перефразовуючи відому доктрину Аверелла Гаррімана).
Вчорашня стаття нашого голови МЗС у Foreign Affairs вселяє стриманий оптимізм щодо української суб‘єктності у такий вирішальний екзистенційний момент протистояння. Доктрина «Ми ніколи не звернемо з нашого шляху, хоч як на нас тиснутиме Росія — або США чи Європа» має стати національною ідеєю.