Президент Зеленський провів переговори у Фінляндії з лідерами північноєвропейських держав. Зараз перед Києвом стоїть кілька важливих завдань. Перше – отримати озброєння, зокрема винищувачі, щоб витіснити російські війська та захистити українське небо. Друге – створити велику коаліцію країн-партнерів, які допомогли б Україні під час саміту НАТО у Вільнюсі отримати конкретні гарантії вступу в Альянс. Третє – заручитися підтримкою Формули миру Володимира Зеленського, зокрема й тих пунктів, які стосуються покарання РФ, відшкодування збитків, економічного, гуманітарного та екологічного відновлення України. Саміт з лідерами держав Північної Європи в Гельсінкі певним чином посприяв прогресу у вирішенні цих задач.
Важлива допомога і питання літаків
З моменту російського повномасштабного вторгнення держави Північної Європи: Фінляндія, Швеція, Данія, Норвегія та Ісландія – надали Україні значні об’єми допомоги, зокрема оборонного характеру. Пряма національна поміч цих держав складає приблизно 4,5 млрд євро і включає сучасні системи ППО, артилерійські установки, бронемашини, танки, боєприпаси й інші види озброєння. Ці держави нині є одними зі світових рекордсменів, якщо говорити про фінансову й економічну підтримку України.
З початку 2023 року скандинавські країни є найбільш помітними, якщо говорити про анонсування пакетів допомоги. Новою тенденцією можна назвати розробку довготермінових проєктів, що охоплюють кілька років. Зокрема, Норвегія однією з перших оголосила про п’ятирічну програму підтримки України. Після неї інші держави, такі як Великобританія та Нідерланди, наслідуючи цю модель, пообіцяли надіслати цього року таку саму поміч, як і минулого.
Швеція та Фінляндія мають найпотужніші серед нордичних країн збройні сили та військову промисловість. Саме тому Україні важливо було одержати фінську артилерію, шведські переносні зенітні комплекси RBS 70, машини піхоти CV 90 та новітні САУ “Archer”. Оборонна допомога Києву від цих двох країн наблизилася до двох мільярдів євро сукупно.
Під час саміту президент Фінляндії Саулі Ніїністьо повідомив, що його держава зараз формує 15 пакет допомоги. «15 пакет допомоги вже готується, і я абсолютно впевнений, що буде й наступний, 16-й», – сказав він. Раніше Гельсінкі надало Києву танки для розмінування, важку артилерію, боєприпаси тощо. Водночас спрямовує кошти, аби задовольнити нагальні і довготермінові потреби, пов’язані з освітою, навколишнім середовищем і радіаційною безпекою в Україні.
Швеція, ще один важливий для нас партнер, передала протитанкову зброю, обладнання для розмінування, легкі протитанкові комплекси, бойові машини піхоти, танки та артилерію.
Також Стокгольм передає Києву обладнання, необхідне для відновлення енергосистеми, допомагає закуповувати товари першої необхідності – ліки та продукти харчування.
Ісландія – невеличка країна, яка не має значних оборонних потужностей, однак і вона певною мірою докладається до забезпечення гуманітарної безпеки в Україні. Рейк’явік перерахував Києву майже 1,5 млрд євро, щоб підтримати енергетичний сектор, відновити його та модернізувати. Чимало генераторів, трансформаторів, спеціального транспорту надійшло саме від ісландських колег.
Норвегія – держава, яка активно допомагає Україні. Осло надсилає танки, гаубиці, системи ППО, спорядження, ракети та інші боєприпаси. Місяць тому Норвегія та Данія уклали угоду про спільну передачу Україні 8 тисяч артилерійських снарядів.
Нещодавно норвезький парламент ухвалив рішення виділити Україні 75 мільярдів крон ($7,4 млрд) у рамках п’ятирічного пакета підтримки. Ці гроші, які Осло отримав від нафтових доходів, підуть на різнобічну допомогу Україні. Після зустрічі з Володимиром Зеленським у Гельсінкі прем’єр-міністр Йонас Гар Стере заявив, що Норвегія виділить 378 млн євро фінансової допомоги: 235 млн євро гуманітарної допомоги, а ще 143 млн – на підтримку управління бюджетною сферою. Ці кошти спрямують на ремонт та підтримання цивільної інфраструктури, забезпечення українців електро- та водопостачанням, а також на функціонування шкіл і лікарень.
Під час перемовин з президентом Зеленським прем’єр Данії Метте Фредеріксен зазначила, що парламент її держави ухвалив найдорожчу з моменту вторгнення РФ програму допомоги на суму понад $250 млн. Як раніше зауважив данський міністр оборони, цього разу Копенгаген надасть бронемашини для протидії мінам і обладнання для допомоги в розмінуванні, а також польові мости, боєприпаси, обладнання для ведення бойових дій у темний час доби, спеціалізовані транспортні засоби, зокрема, для підйому танків і подолання перешкод, нелетальну допомогу, як-от паливо, обладнання для надання першої медичної допомоги і польові пайки. Це, як зауважують данські високопосадовці, допоможе Україні під час контрнаступу.
Також варто згадати, що Данія відмовилася від 19 самохідних артилерійських установок “Caesar”, які у 2017–2019 роках замовила у французької компанії “Nexter”, – вирішила віддати їх Україні як військову допомогу.
У Копенгагені також нещодавно заявили про створення фонду підтримки України на мільярд євро. З Данії надходить гуманітарна поміч, десятки карет швидкої допомоги. Зараз данський уряд фінансує відновлення інфраструктури Миколаївської області.
Однак якщо говорити про питання озброєння та безпеки, то на перший план зараз виходить захист українського неба – себто надання нашій державі винищувачів. Україну цікавлять і шведські літаки “Gripen”, і фінські старі машини “Hornet”, на заміну яким мають надійти F-35, та й винищувачі F-16, які є на озброєнні в данських колег.
Під час перемовин в Гельсінкі президент Зеленський порушував зі своїми скандинавськими колегами питання надання Україні літаків. Партнери не поспішають вирішувати цю проблему. Кожен має свої причини: шведи розмірковують над тим, як це вплине на їхню повітряну безпеку; фіни чекають, коли їх трохи застарілий парк замінять новітні американські F-35; а данці – на те, створить Захід повітряну коаліцію з надання літаків чи Сполучені Штати дадуть зелене світло на реекспорт свого найбільш масового винищувача четвертого покоління – F-16.
«Коли ми говоримо про винищувачі – це питання, яке ми вже обговорюємо деякий час… Це складне завдання, це складне питання, але дискусія триває досі. З боку Данії ми ще не закрили це питання», – сказала Фредеріксен.
Водночас сам Володимир Зеленський зазначив, що Україна отримає літаки, та вже після контрнаступу.
«Нам потрібні, дуже потрібні літаки. Так проходить ця війна, що ми постійно повинні доводити на полі бою. Спочатку ми показуємо, що нас не можна захопити за три дні, потім нам дають якусь зброю. Потім ми знову йдемо вперед, просимо далекобійну артилерію. Після цього нам дають відповідну зброю. Скоро в нас будуть наступальні дії, і після них, я впевнений, нам дадуть літаки», – акцентував президент.
33 номер НАТО
«Швеція стане 32 членом НАТО, а Україна – 33-м. Ми розуміємо, що в часи агресії не можемо доєднатися до Альянсу, але немає проблем зробити політичне рішення щодо алгоритму приєднання», – заявив у Гельсінкі президент Зеленський, говорячи про очікування України від липневого саміту НАТО у Вільнюсі.
Київ дійсно хотів би досягти двох важливих речей під час наступної зустрічі лідерів країн – членів Альянсу. Перша – отримати дорожню карту з конкретними індикаторами та термінами отримання Україною членства в НАТО. Друга – визначення повоєнних гарантій безпеки, які надавалися б Україні до моменту її вступу в організацію.
Скориставшись прецедентом зі створення прискореної процедури зі вступу Фінляндії та Швеції, Україна й собі подала тотожну заявку в НАТО. Так Київ нівелював певні бюрократичні процедури на кшталт виконання Плану дій щодо членства. Водночас головним викликом для України на шляху до НАТО є не питання сумісності чи проведення реформ, а небажання окремих членів Альянсу ухвалювати відповідне рішення. Деякі лідери досі озираються на Росію.
Саме тому Київ зараз пішов на доволі неординарний крок: він почав формувати малі альянси з числа союзників і партнерів, розраховуючи на те, що саме ці країни допоможуть переконати окремих учасників НАТО по-справжньому відчинити двері перед Україною.
Певний формат діє з Польщею та балтійськими державами, тепер ми бачимо успішний альянс з країнами Північної Європи. Далі українське керівництво проведе переговори з представниками Бенілюксу та лідерами південноєвропейських держав. Так удасться створити велику коаліцію з підтримки українського членства в НАТО.
За результатами саміту в Гельсінкі лідери України та північноєвропейських країн підписали спільну заяву, де наприкінці йдеться про дві важливі речі. Перша – наші партнери заявили про підтримку на шляху до членства в Євросоюзі і дали зрозуміти, що чекають на проведення переговорів про вступ України до кінця поточного року: «Майбутнє України та її народу – у євроатлантичній родині… Країни Північної Європи – члени ЄС рішуче підтримуватимуть Україну в її зусиллях з реалізації процесу реформування та у виконанні вимог, необхідних для якнайшвидшого початку переговорів про вступ, а також очікують на звіт Єврокомісії до кінця 2023 року».
Друга – лідери держав Північної Європи висловили підтримку членства України в Альянсі і закликали під час Вільнюського саміту надати нам конкретні безпекові гарантії.
«Країни Північної Європи – члени НАТО продовжуватимуть підтримувати Україну на її шляху до майбутнього членства. Ще до набуття Україною членства її безпека має велике значення для Альянсу. Україна й країни Північної Європи – члени НАТО з нетерпінням чекають на розв’язання цих питань на Вільнюському саміті НАТО в липні 2023 року», – йдеться в спільній заяві.
Таким чином формується своєрідне шефство скандинавських країн у питанні просування України до НАТО та ЄС. Не секрет, що кожна країна-претендент до цих організацій мала клуб друзів-адвокатів серед чинних членів, що допомагали рухатися на шляху до вступу та лобіювали інтереси своїх протеже. Так Франція курувала вступ Румунії та Болгарії до євроінтеграційних структур, Італія підтримувала Словенію, а Німеччина активно просувала вступ Хорватії. Щодо України, то ми, схоже, формуємо східно- та північноєвропейське лобі в цих альянсах.
Крім політичної підтримки, скандинавські держави готові надавати практичну та дорадчу допомогу Україні з переходу на адміністративні стандарти Альянсу. Зокрема, відповідно до укладеної торік угоди з норвезьким оборонним матеріально-технічним агентством, Норвегія допомагає у створенні Агенції оборонних закупівель Міноборони України.
Україна також продовжує вести перемовини з іншими державами – вже з Нідерландами та Бельгією – щодо подальшого вступу до НАТО та посилення безпеки. Малі альянси починають працювати, переконуючи інші держави. Тим часом Київ і Брюссель ведуть перемовини про те, чим саме буде наповнений підсумковий вільнюський документ.
Відновлення і покарання
Питання, яке українська сторона порушує перед партнерами, – це повоєнна відбудова і розвиток. Це неможливо без кількох речей: забезпечення повноцінної безпеки (гарантії), визначення покарання всіх винних в агресії, злочинах проти України та її громадян, відшкодування збитків і відновлення держави, її кардинальної модернізації.
За підсумками саміту скандинавські держави письмово зобов’язалися брати участь у відновленні й відбудові України після війни. Вони також погодилися працювати з іншими партнерами над розробкою механізмів відшкодування збитків, спричинених російською агресією.
Прем’єр-міністр Ісландії Катрін Якобсдоттір повідомила, що для цього буде запроваджено міжнародний реєстр збитків, який представлять на саміті Ради Європи у Рейк’явіку 16-17 травня 2023 року. Поки що в Європі та й у більшості інших регіонів світу немає чіткого правового механізму, який дозволяв би передачу заморожених чи заарештованих активів інших держав. Тож створення реєстру збитків допоможе сформувати компенсаційні можливості, надійну правову основу для використання заморожених російських активів на відбудову України та з метою виплати репарацій.
Водночас Швеція, що нині головує в Раді ЄС, пообіцяла докласти значних зусиль, щоб дозволити використовувати заморожені російські активи. Від лютого 2023 року спеціальна робоча група під керівництвом Андерса Анліда, генерального директора Національної торгової ради Швеції, акумулює інформацію про те, де перебувають російські державні активи, та про їхню загальну суму. Ця група має напрацювати певні юридичні та економічні механізми і передати все Іспанії, яка головуватиме в Раді ЄС у другій половині цього року.
Також у Рейк’явіку обговорюватимуть питання реалізації мирного плану України. «Ми також говоритимемо про Формулу миру Зеленського, про те, як запустити процес виконання кожного з 10 пунктів», – запевнила премʼєрка Ісландії.
Ці десять пунктів, серед іншого, передбачають покарання злочинців, створення ядерної стабільності та відновлення, зокрема, екологічної безпеки України.
Країни Північної Європи вже працюють над забезпеченням ядерної безпеки України, надаючи їй необхідне обладнання та спорядження, та над подоланням значних екологічних наслідків війни. Також вони виступають за притягнення не лише виконавців, а й керівництва Росії до відповідальності за злочин агресії. Скандинавські держави привітали угоду про заснування нового Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України (ICPA) в Гаазі і сподіваються на якнайшвидший початок його роботи. Вони також закликають інші держави приєднатися до процесу зі створення спецтрибуналу.
Глава уряду Норвегії окремо зазначив, що війна має закінчитися, а мир повинен базуватися на умовах України. «Ми займатимемося питаннями української Формули миру. Десять пунктів формули – дуже амбітний і справедливий план. Ми дивитимемося на кожен пункт, щоб знати, де ми можемо зробити свій внесок. Ми не хочемо, щоб це було лише на ваших плечах», – сказав Йонас Гар Стере, звертаючись до президента Зеленського.
Враховуючи рівень життя та стандарти роботи державних інституцій в країнах Північної Європи, нове посилене партнерство піде на користь повоєнному реформуванню України, зокрема, у сфері верховенства права, антикорупційного регулювання та покращення бізнес-клімату.
Україна насправді домоглася, серед іншого, важливої речі – письмових зобов’язань від держав Північної Європи надалі підтримувати у процесах безпекової та економічної допомоги, євроінтеграційного поступу, повоєнного відновлення, реалізації Формули миру. Це те, що стане конкретним базисом для майбутньої роботи. Це – певні гарантії. Іншими словами, тактика з малими альянсами не просто діє, вона ефективна і потрібна.