«Ми розглядаємо можливість розміщення на території Білорусі ядерного озброєння – це одна з можливих відповідей на майбутні можливі дії з боку Північноатлантичного альянсу на території Польщі”, – зазначив сьогодні міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей.
Крім того, за його словами, начебто зростає «чисельність військовослужбовців США та НАТО, які перебувають на території України». При цьому Макей не уточнив, про яких військових і які саме потенційні дії йдеться.
Нагадаю, що на початку грудня із пропозицією Росії розмістити свою ядерну зброю в Білорусі виступив Олександр Лукашенко. Тоді глава МЗС РФ Сергій Лавров зазначив, що це можна розцінювати як «застереження Заходу».
В цих «ініціативах» білоруських керманичів не бентежить ні дестабілізація європейської безпеки, ні порушення міжнародних договорів, ні власного Основного закону.
Адже, заяви Білорусі про розміщення ядерної зброї на власній території свідчать про готовність влади Білорусі вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р., до якого вона приєдналася 1993 р.
Крім того, стаття 18 діючої Конституції Білорусі зазначає: «Республіка Білорусь має на меті зробити свою територію без’ядерною зоною, а державу – нейтральною».
Якщо в попередні роки Білорусі участь в ОДКБ вдавалося «камуфлювати» під безпекову координацію з Росією та іншими членами організації на випадок настання загроз або війни, то зараз білоруська влада зухвало перекреслює будь які свої міжнародні зобов‘язання на догоду Кремлю в його авантюрі з шантажем НАТО і України.
Для чого в цій конфронтації Росія-НАТО/США офіційний Мінськ так «підставляється» і виходить на авансцену?
Натомість, чи варто дивуватись діям білоруської адміністрації, якщо брати до уваги цілковиту російську залежність економіки і той спосіб утримання влади, що наразі впроваджуються режимом пана Лукашенка за підтримки та скеровування Росії?
Відповідь на це питання на поверхні: не буде у Мінська покірності Кремлю, припиниться підтримка і режим за лічені місяці буде демонтований руками самих же білорусів.
Нещодавно створена владою Білорусі «міграційна» криза на кордоні з ЄС демонструє повну готовність режиму діяти за вказівкою свого спонсора у будь яких гібридних провокаціях аж до розгортання на власній території ядерної зброї.
Таким чином, для України наразі немає різниці в прогнозуванні потенційної загрози: чи це лінія зіткнення з окупованими російськими проксі «ЛДНР», чи це межа з окупованою Росією АРК, чи це, власне, кордон з самою Росією або кордон з повністю керованою з Кремля Білоруссю.
З держави-організатора переговорного майданчика по Донбасу, Білорусь перетворилась в ворожу для України державу, джерело дестабілізації та потенційної ескалації загроз на спільному кордоні протяжністю понад тисячу кілометрів.
Останніми місяцями політично «збанкрутіла» білоруська влада стрімко віддає залишки національного суверенітету своєму “союзнику” і, ба більше, перебуваючи в такому квазі-суверенному стані, ризикує опинитися під режимом міжнародних санкцій, схожим на окупований Крим. Недарма діючий керівник Білорусі так туди прагне попасти на запрошення Путіна))).
Шо ж, маски «зриваються» і дійсні ролі держав регіону в інспірованому Росією конфлікті стають все більш явними, що необхідно враховувати як Україні, так і Європі, вибудовуючи ефективну лінію протидії подібному тиску.
P.S. Цьогорічна безпекова криза в Європі перетворює Україну на «оточений острів», що нагадує долю Західного Берліну часів Холодної війни. Попри те що, масштаби і географія різні, диспозиція схожа: якщо Захід хоче зупинити наростаючий тиск і не коритись «праву сильного», то має знайти інструментарій захисту свого союзника. А союзник – бути успішним і відповідальним партнером, за якого варто боротися