Нинішні відносини Грузія-НАТО відбуваються в рамках Суттєвого пакету НАТО-Грузія (SNGP), комплексу заходів на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях, розпочатого в 2014 році.
Станом на 2021 р. впровадження SNGP підтримують 30 членів НАТО та 2 країни-партнери.
SNGP зараз складається із 16 проектів, над якими постійно працюють більше 40 міжнародних експертів із 32 країн-членів і партнерів НАТО. Він покриває такі сфери стратегічного і оперативного планування, як протиповітряна оборона, безпека на морі, спеціальні операції, а також з 2020 р. додані розвиток військово-медичних можливостей, спроможності англійської мови, стандартизація та кодифікація.
Оновлений пакет SNGP, зокрема, включає Школу розвитку оборонних інституцій (The Defence Institution Building School – DIBS), Спільний тренувально-атестаційний центр НАТО-Грузія (JTEC – NATO-Georgian Joint Training and Evaluation Centre) та інші заходи.
Школа розвитку оборонних інституцій (DIBS) займає особливе місце, оскільки вона сприяє професійному та інституційному розвитку сектору оборони Грузії, сприяє спільному розумінню політики безпеки та оборони між урядом і громадянським суспільством. DIBS активно забезпечує посилення співпраці між Грузією та відповідними навчальними закладами НАТО і країн-партнерів з метою впровадження передового досвіду (https://dibs.mod.gov.ge/EN).
Зупинимось докладніше на Спільному тренувально-атестаційному центрі НАТО-Грузія, який є ключовим елементом SNGP (https://jtec.mod.gov.ge/).
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час свого візиту до Тбілісі 27 серпня 2015 року урочисто відкрив новий навчальний центр, зазначивши: «Грузії в НАТО, а НАТО в Грузії стає дедалі більше. І усі ці зусилля допомагають Грузії наблизитися до членства в НАТО, якого ви прагнете».
Штаб Центру розташований у Крцанісі поряд із власним національним навчальним центром Грузії, Командуванням підготовки та військової освіти (TMEC). З часом, відкрито цілий ряд інших навчальних закладів JTEC по всій країні, включаючи навчальний майданчик у Вазіані.
JTEC забезпечує всі рівні польового моделювання та віртуального навчання як для командування, так і для бригади, батальйону, роти та взводу. Залучені військовослужбовці країн-членів і партнерів НАТО з самого початку брали участь у реалізації ініціативи навчального центру разом із грузинськими солдатами.
До консультативної групи входять представники Норвегії, Литви та Великої Британії. У рамках двостороннього співробітництва США та Грузії в JTEC представлені контингенти Корпусу морської піхоти та армії США, а також група цивільних експертів.
На даний момент JTEC має чотири центри:
– Центр бойової підготовки,
– Центр підготовки миротворчих операцій,
– Центр оцінки навчань,
– Командно-штабний навчальний центр.
Основною метою діяльності JTEC є бойова підготовка і відпрацювання оперативної сумісності грузинських військових з військовими країн-членів і партнерів НАТО. Наразі Грузія є найбільшим серед країн – нечленів НАТО учасником місії з допомоги, порад і тренування.
Для досягнення вищезазначених цілей JTEC встановила міцні відносини з Центром підготовки об’єднаних сил НАТО (JFTC) у Польщі шляхом підписання Угоди про партнерство наприкінці 2020 року.
Варто зазначити, що, крім основного призначення, присутність JTEC виконує стабілізуючу роль для безпеки Грузії і демонструє міцний партнерський зв‘язок країни з Альянсом.
Загалом, в плані практичного впровадження інструментів навчання персоналу і інтеграції державних інституцій в сфері обміну досвідом з НАТО в секторі безпеки, Грузія виглядає більш просунутою, ніж Україна.
P.S. Україна декларує і докладає значних зусиль для просування євроатлантичної повістки, активно впроваджує військові стандарти НАТО у ЗСУ, прагне нарощувати співпрацю з Альянсом. Проте, відверто недостатньо зроблено на збільшенні фізичної присутності НАТО в Україні.
Маючи безцінний досвід захисту та перманентну загрозу територіальній цілісності з боку РФ, Україні слід розширити співпрацю з НАТО в межах Оновленого пакету Цілей партнерства по створенню кількох спільних навчальних центрів формату JTEC на базі інфраструктури ЗСУ (зі всіма видами військ), Нацгвардії, Нацполіції, Держприкордонслужби і ДСНС.
***
У відповідь на аргументи колег до попереднього посту Нотатки Атлантиста щодо неможливості утворення іноземних навчально-тренувальних центрів з військової підготовки на території України у зв‘язку із прямою забороною ст. 17 Конституції, хочу висловити свій погляд.
По-перше, в ст. 17 Конституції мова саме про постійно дислоковані військові бази, а не навчальні центри: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз».
По-друге, не вбачаються суперечності в утворенні тренувальних центрів на нашій території також згідно ст. 3 профільного ЗУ «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України»:
«Підрозділи збройних сил інших держав можуть бути допущені на територію України з метою:
… участі у спільних з підрозділами Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань військових навчаннях та інших заходах щодо вдосконалення бойової підготовки військ, обміну досвідом у рамках домовленостей (договорів) про міжнародне військове співробітництво, в тому числі для підготовки спільних військових підрозділів, створюваних в рамках військового співробітництва за міжнародними договорами України».
Отже, згідно діючого законодавства, міжнародний договір про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України, згода на обов’язковість якого надається Верховною Радою України, має передбачати:
– мету, строк та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України, види їх діяльності та підпорядкованість;
– склад і структуру підрозділів збройних сил інших держав (іншої держави), чисельність осіб військового та цивільного персоналу, а також типи і кількість озброєння та військової техніки;
– місце і межі дислокації підрозділів та обмеження щодо пересування осіб їх військового і цивільного персоналу;
– умови та порядок використання підрозділами збройних сил інших держав баз, навчальних центрів, полігонів та інших об’єктів на території України тощо.
З огляду на зазначене, не вбачаю законодавчих заборон на утворення на території України спільних тренувально-навчальних центрів НАТО з чітко визначеним терміном перебування (це може бути 5-10-15 років) на підставі окремого міжнародного договору України з Альянсом, згода на обов’язковість якого надається Верховною Радою України.
В той же час, з огляду на середньострокову безпекову ситуацію в регіоні і наш євроатлантичний вибір, для того щоб постійні військові бази НАТО чи інших держав-партнерів могли легітимно перебувати на території України та ефективно надавати підтримку ЗСУ, слід внести зміни саме до ст. 17 Конституції України. Однак, відповідно до розділу 1 Конституції, це можливо лише за результатами всеукраїнського референдуму. Втім, відкривати цю дискусію прямо зараз, як на мене, передчасно.